Топ-10 найбільших перемог України в легкій атлетиці
Збірна України з легкої атлетики стартує на головному старті сезону — чемпіонаті світу, який 13 вересня розпочнеться у Токіо.
Участь у світовій першості візьмуть 23 українські легкоатлети, серед яких є як претенденти на медалі, так і абсолютні дебютанти.
Легка атлетика — один із найуспішніших видів спорту для України. З 1996 року на Олімпійських іграх українські легкоатлети вибороли 21 медаль (разом зі спортивною боротьбою це найкращий результат), а на чемпіонатах світу — 43 медалі, серед них 12 золотих.
В очікуванні нових тріумфів лідерів нашої збірної, а також приємних сюрпризів від дебютантів, USPORT згадує головні перемоги української легкої атлетики.
1993 рік — Сергій Бубка, стрибки з жердиною
Сергій Бубка — легенда світової легкої атлетики: шестиразовий чемпіон світу, володар 35 світових рекордів, тричі визнаний найкращим спортсменом світу, член Залу слави IAAF.
Більшість своїх рекордів він встановив ще під прапором СРСР, але саме 1993 року українці вперше отримали його золоту медаль чемпіонату світу. У Штутгарті Бубка переміг із результатом 6,00 м, встановивши рекорд змагань.
Ця перемога стала першою золотою медаллю України на чемпіонатах світу з легкої атлетики. Пізніше Бубка ще двічі підіймався на найвищу сходинку світових першостей, а у 1997 році в Афінах покращив рекорд до 6,01 м.
Окремо варто згадати його світовий рекорд 6,14 м, встановлений у 1994 році в Сестрієре. Він залишався неперевершеним аж до 2020-го, коли швед Арманд Дюплантіс перевершив його, а на чемпіонаті світу 2022 року у Юджині стрибнув 6,21 м — новий рекорд планетарних першостей.
1995 рік — Інеса Кравець, потрійний стрибок
Виступ Інеси Кравець на чемпіонаті світу 1995 року в Гетеборзі зробив її легендою світової легкої атлетики. Українка не просто здобула золото, а й встановила світовий рекорд — 15,50 м, який протримався майже 30 років.
Перші дві спроби Кравець не були зараховані через заступ, але в третій вона зібрала всі сили й стрибнула далеко за позначку 15 метрів.
Цей рекорд протримався до 2021 року, коли венесуелька Юлімар Рохас на Олімпійських іграх у Токіо виграла з результатом 15,67 м.
А вже у 1996 році Кравець підтвердила свій статус лідерки, вигравши золото Олімпійських ігор в Атланті (15,33 м) — тодішній олімпійський рекорд.
1999 рік — Інга Бабакова, стрибки у висоту
Сьогодні ми звикли сприймати стрибки у висоту як одну з головних українських дисциплін, але шлях до цього почала саме Інга Бабакова.
Вона здобувала медалі на п’яти чемпіонатах світу поспіль (1991–2001), 13 із 14 сезонів (1991–2004) входила до десятки найсильніших у світі, десять разів була у топ-5.
Її 2,01 м на Олімпіаді-1996 у Атланті принесли лише бронзу, але у 1999 році в Севільї Бабакова здобула свою головну перемогу. Тоді одразу три спортсменки зупинилися на 1,99 м, і саме завдяки «чистішим» спробам українка стала чемпіонкою світу.
Її національний рекорд — 2,05 м (1995) — залишався неперевершеним аж до 2021 року, коли його перевершила юна Ярослава Магучіх, майбутня світова рекордсменка.
2001 рік — Жанна Пінтусевич-Блок, 100 м
Найуспішніша українська спринтерка Жанна Пінтусевич-Блок приїхала на чемпіонат світу-2001 у Едмонтон у статусі фаворитки. На попередньому чемпіонаті вона вже мала золото на 200 м та срібло на 100 м, де поступилася лише Меріон Джонс.
Американка на той час була непереможною — 42 поспіль перемоги у фіналах на 100 м. Але саме в Канаді її серію перервала українка. Пінтусевич-Блок виграла з особистим рекордом 10,82 с, випередивши Джонс на 0,03 секунди.
Ця перемога стала однією з найбільш символічних сенсацій у світовому спринті початку 2000-х.
2005 рік – Юрій Кримаренко (стрибки у висоту)
Найбільш сенсаційна перемога в цій добірці. Юрій Кримаренко навіть в українській збірній на тому чемпіонаті світу був другим номером.
Для нього це був проривний рік – почав він його з бронзи молодіжного чемпіонату Європи U-23 (2.27 м), потім покращив свій рекорд на турнірі в Португалії – 2.28 м, а згодом підкорив висоту 2.33 м на турнірі в Німеччині.
В кваліфікації Кримаренко зайняв 11 місце з 13 прохідних у фінал – прохідну висоту 2.27 м взяв лише з третьої спроби.
У фіналі 2.25 м взяв з другої спроби, потім 2.29 м з першої і увійшов до вісімки спортсменів, що продовжили змагатись за медалі. Несподіванка сталась на наступній висоті – 2.32 м – сенсаційно з восьми стрибунів її підкорив лише Юрій Кримаренко в останній спробі.
2006 рік – Іван Гешко (1500 м)
Українець Іван Гешко в золоті свої часи мав прізвисько «білої грози чорного континенту», адже на коронній для представників африканського континенту дистанції 1500 м регулярно їх обходив.
У 2003 році він став першим серед представників Східної Європи призером чемпіонату світу, коли в Парижі виграв бронзу. Вже наступного року виборов срібну нагороду на чемпіонаті світу в приміщенні в Будапешті (поступився на фініші 0,03 сек. кенійцю Паулу Коріру), фінішував 5-м на Олімпійських іграх в Афінах.
У 2005 року став чемпіоном Європи у приміщенні та посів четверте місце на чемпіонаті світу, а у 2006 році здобув таку бажану перемогу на чемпіонаті світу в приміщенні, фінішним спуртом випередивши конкурентів. Взагалі саме неймовірним фінішним спуртом славився Іван Гешко.
2008 рік — Наталія Добринська, багатоборство
Перед Пекінською Олімпіадою-2008 Наталія Добринська займала лише 13-е місце у світовому рейтингу семиборства і не вважалася фавориткою.
Але на Іграх вона провела свій головний турнір: оновила особисті рекорди в п’яти з семи дисциплін і вийшла в лідери на початку другого дня. У підсумку — золота медаль із результатом 6733 очки, що на 346 балів перевищувало її попередній рекорд.
Читайте також: Фіджитал-спорт: майбутнє змагань уже сьогодні
На відміну від Кримаренка, який залишився «героєм одного старту», Добринська підтвердила свій клас і надалі:
- 2010 — срібло чемпіонатів Європи (семиборство) та світу (п’ятиборство у приміщенні);
- 2012 — світовий рекорд у п’ятиборстві (5013 очок, Стамбул). Вона стала першою жінкою в історії, яка подолала рубіж 5000 очок. Рекорд протримався понад 10 років і був перевершений лише у 2023 році.
2012 рік – жіноча естафетна четвірка 4х100 м
Той випадок, коли головна перемога – не золото. Період перед Олімпіадою в Лондоні-2012 – видатний для жіночої естафети 4х100 м – однієї з найпрестижніших дисциплін.
У 2010 році українська естафетна четвірка сенсаційно стала чемпіонками Європи у складі Олесі Повх, Марії Ремень, Наталії Погребняк та Єлизавети Бризгіної. На чемпіонаті світу-2011 дівчата здобули бронзову медаль (Бризгіну в складі четвірки замінила Христина Стуй).
Але головний старт команди був на Олімпійських іграх в Лондоні – неймовірно важка підготовка дала результат.
У своєму півфіналі українки навіть прибігли першими, обігнавши на одну соту збірну Ямайки, а у вирішальному забігу наші взяли бронзу з національним рекордом – 42.04 с. Виграла забіг збірна США зі світовим рекордом 40.82 секунд – цей результат не побитий досі. Як і результат українок в Лондоні-2012 залишається рекордом України на цій дистанції.
2013 рік – Богдан Бондаренко (стрибки у висоту)
В 2013 році Богдан Бондаренко прорвався до еліти світової легкої атлетики. На чемпіонаті світу 2011 року він навіть не вийшов у фінал, на Олімпійських іграх 2012 року став сьомим, але наступного року у нього стався прорив у результатах.
Спершу він виграв командний чемпіонат Європи, здобув перемогу на трьох етапах Діамантової ліги, а потім на змаганнях Athletissima підкорив висоту 241 см, ставши першим стрибуном в ХХІ столітті, хто підкорив цю висоту.
Фінал чемпіонату світу 2013 року в стрибках у висоту став окрасою змагань – до висоти 238 см дійшло четверо спортсменів, Богдан Бондаренко її пропустив, катарець Мутаз Баршим та канадець Дерек Друен взяли. Планка була перенесена на 241 см – на той момент рекорд чемпіонатів світу. З трьох спортсменів її з другої спроби взяв лише Бондаренко, хоча Баршим після першої невдалої спроби двічі “штурмував” 244 см. Сам Богдан Бондаренко тричі невдало спробував побити світовий рекорд.
Той період взагалі ознаменувався боротьбою Богдана Бондаренка, Муртаза Баршима між собою та заочно зі світовим рекордом кубинця Хав’єра Сотомайора (245 см). У 2014 році Бондаренко встановив особистий рекорд 242 см, в тому ж році Баршим стрибнув 243 см, але рекорд Сотомайора досі не побитий.
Богдан Бондаренко після 2014 року довго виступав з болями в спині. В 2015 році він програв лише 1 см Друену на чемпіонаті світу, завоювавши срібло, а на Олімпіаді 2016 року став третім. Потім все рідше виступав, хоча продовжує кар’єру (після кількох років без змагань виступив на чемпіонаті України цього 2025 року).
2024 рік – Ярослава Магучіх (стрибки у висоту)
Ярослава – нинішня наша зірка і взагалі зірка світової легкої атлетики. Вони олімпійська чемпіонка Парижа-2024, бронзова призерка Олімпіади в Токіо-2021, чемпіонка світу-2023 і срібний призер чемпіонатів світу 2019 та 2022 років, двократна чемпіонка Європи, чемпіонка світу та трикратна чемпіонка Європи у приміщенні, трикратна переможниця Фіналу Діамантової ліги.
Але тут відзначимо її виступ на етапі Діамантової ліги в Парижі минулого року, коли вона встановила світовий рекорд – 210 см.
У боротьбі з австралійкою Ніколою Оліслагерс, з якою вони вдвох по черзі перемагають на великих змаганнях, допомагаючи одна одній прогресувати, Магучих тоді виграла золото на висоті 2.03 м.
Після цього українка спершу взяла висоту 2.07 м (з другої спроби) — оновила особистий рекорд зі стрибків у висоту, а потім з першої ж спроби взяла висоту 2.10 м і встановила світовий рекорд.
Рекорд у жіночих стрибках у висоту тримався 37 років – 2.09 м встановила у 1987 році болгарська спортсменка Стефка Костадінова.
[…] […]
[…] […]